турбувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
непокоїти — о/ю, о/їш, недок., перех. 1) Порушувати чий небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. 2) Викликати хвилювання, тривогу, побоювання; приводити у стан неспокою, занепокоєння; хвилювати. 3) Завдавати фізичного болю; турбувати … Український тлумачний словник
спокій — спо/кою, ч. 1) Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша. 2) Стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і т. ін. •• Дай (да/йте) спокій вигук, що виражає вимогу перестати що небудь робити, говорити і т. ін. Да/ти спо/кій… … Український тлумачний словник
докучати — а/ю, а/єш, недок., доку/чити, чу, чиш, док. Повторюванням, одноманітністю дій, слів і т. ін. неприємно вражати; набридати. || перен. Не давати спокою, мучити, турбувати (про почуття, хвороби, думки і т. ін.) … Український тлумачний словник
живий — а/, е/. 1) Який існує, здійснює обмін речовин із зовнішнім середовищем, здатний рости, розмножуватися; прот. мертвий. || Який є невід ємною ознакою істоти, що живе, існує. || у знач. ім. живе/, во/го, с. Все, що виявляє ознаки життя, що живе,… … Український тлумачний словник
затурбувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Почати турбувати, викликаючи у кого небудь занепокоєння. 2) Завдати клопоту кому небудь … Український тлумачний словник
іти — (йти), іду/ (йду), іде/ш (йдеш); мин. ч. ішо/в (йшов), ішла/ (йшла), ішло/ (йшло), ішли/ (йшли); наказ. сп. іди/ (йди); недок. 1) Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); Іпрот. стояти, бігти. || … Український тлумачний словник
клопотати — очу/, о/чеш, недок. 1) перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого небудь. •• Клопота/ти свою/ (собі/) го/лову чим обтяжувати, перевантажувати пам ять чимось. 2) неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1); поратися … Український тлумачний словник
колошкати — аю, аєш, недок., перех., розм. 1) Те саме, що полохати. 2) Раптово порушувати спокій, переривати сон і т. ін.; турбувати. 3) рідко. Те саме, що кошлатити … Український тлумачний словник
крутити — кручу/, кру/тиш, недок. 1) перех. і неперех. Надавати чомусь обертового руху; обертати. || Рухаючи корбою тощо, примушувати знаряддя, механізм і т. ін. діяти. || Тримаючи що небудь, раз у раз змінювати його положення (від ніяковості, нерішучості… … Український тлумачний словник